Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Справа № 910/9912/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014

зі справи № 910/9912/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ" (далі -Товариство), м. Київ,

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі -Інспекція), м. Київ,

за участю прокуратури Голосіївського району міста Києва (далі -Прокуратура),

про визнання недійсними: протоколу від 23.04.2013 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису від 23.04.2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, постанови від 07.05.2013 №148/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Ланець А.М. предст. (дов. від 30.12.2014)

Інспекції - Попович О.М. предст. (дов. від 17.10.2014)

Прокуратури - Савицька О.В. посв. № 015589 від 13.03.2013

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Інспекції про визнання недійсними (з урахуванням заяви про зміну предмета позову): протоколу від 23.04.2013 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису від 23.04.2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складених відносно Товариства, постанови від 07.05.2013 №148/13 про накладення на Товариство штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2013 у справі № 910/9912/13 (суддя Підченко Ю.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді Мартюк А.І. -головуючий, Новіков М.М., Зубець Л.П.), припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) в частині вимог про визнання недійсними протоколу від 23.04.2013 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припису від 23.04.2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складених стосовно Товариства; визнано недійсною постанову від 07.05.2013 №148/13 про накладення на Товариство штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій скасувати в частині визнання недійсною постанови Інспекції про накладення на Товариство штрафу з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

За змістом пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю згідно з приписами пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок), покладено на Держархбудінспекцію та її територіальні органи.

У відповідності до Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 (далі - Положення), Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи (пункт 6 Положення).

Основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції, згідно з пунктом 3 Положення є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Згідно з приписами Порядку та Положення для виконання покладених на неї завдань Державна архітектурно-будівельна інспекція має право в установленому порядку розглядати справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень; складати акти перевірок у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства; складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.

Статтею 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

З огляду на викладене Державна архітектурно-будівельна інспекція України є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України, спір у даній справі виник у зв'язку з оскарженням рішення Інспекції як територіального органу, тому ця справа підвідомча суду адміністративної юрисдикції (відповідний висновок вбачається, зокрема й зі змісту постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 21-126а14).

Пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з приписами статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 підлягають скасуванню в частині визнання недійсною постанови від 07.05.2013 № 148/13 про накладення на Товариство штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а провадження у справі у цій частині - припиненню згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

В іншій частині, в якій судами попередніх інстанцій провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи прийняті з дотриманням норм процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування у цій частині - відсутні.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 1115 - 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 зі справи № 910/9912/13 скасувати в частині визнання недійсною постанови від 07.05.2013 № 148/13 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У цій частині провадження у справі № 910/9912/13 припинити.

3. У решті рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 зі справи № 910/9912/13 залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій